1. Дія за значенням дієслова “грюкати“; утворення гучних, різких звуків, схожих на гуркіт, брязкіт або удар важких предметів.
2. Гучний, різкий звук, що нагадує гуркіт, брязкіт або удар чогось важкого; грюкіт.
грюкання
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Професор голосно застукотів об сінешні двері великою мідяною каблучкою, що висіла на дверях замість дзвоника, — і в відповідь на теє грюкання залунали чиїсь ступіні.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |