Словник Української Мови
Буква
1. Видавати різкі, гучні, металеві звуки, дзвеніти, брязкати (переважно про металеві предмети).
2. Гучно, з шумом падати або ударятися об щось, з гуркотом падати.
3. Розмовне. Сильно бити, вдаряти когось або щось, часто зі звуковим ефектом.
4. Розмовне, переносне значення. Різко, грубо або неввічливо розмовляти, відповідати комусь.
Приклад 1:
Лянцкоронський дав наказ воєводі Чарнецькому незабаром на кам’яній греблі уставити дванадцять далекосяжних гармат і почать безупинно ними по валах грюкати. — Хочай ця позиція для пострілів і гожа, — зауважив Чар-нецький, — але захисту для гармат тут нема і дати його неспромога, а це небезпечно.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”