грицько

1. Розмовне, часто іронічне позначення простого, невитонченого, іноді наївного українського селянина або взагалі людини з народу; синонім слів “мужик”, “хлоп”.

2. Власна назва, народна форма чоловічого імені Григорій (Гриць).

Приклади вживання

Приклад 1:
— хоч би й що там інакше плескали, надриваючи писки від вух до вух, різні говорії на зразок Юрка Олійника чи Миросі Казан, що з Остапом Чернецьким учащала на проби до Безручкового підвалу- майстерні для бандур, де фанатичний Грицько Саламаха навчав ледачих смаркачів і перестарків-дівуль не лише гри, а й уміння самому виготовити бандуру, — а Мирося, падкуючи перед Юліяном Кописткою, тоді ще не втратила надії, що дорога до Юліянового задротованого серця лежить виключно через бандуру, яку Мирося зі мстивою насолодою потрощила на цурпалки того ж дня, як довідалася, що, попри її жертвенні старання, — скільки здоров’я, витримки й часу коштувала їй та анатемська бандура! — Юліян заручився, а за тиждень, — подумати лише, за тиждень!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
VII Хазяїн Ну, а Грицько що? Грицько – неп­ро­мах.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Грицько ви­пив сам осьмуш­ку, дав по осьмушці дру­гим та й повіз собі хліб до­до­му, розігрітий – не так горілкою, як по­да­рун­ком. Товариство засіло на цілу ніч… XVIII Пер­ший ступінь Мотря зовсім осе­ли­ла­ся у “дов­гоп’ятої бабйіТ Бра­ла лю­дям пряс­ти то кужіль, то вов­ну та з то­го тільки й жи­ла.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: t.d. () |