1. Розмовне, часто іронічне позначення простого, невитонченого, іноді наївного українського селянина або взагалі людини з народу; синонім слів “мужик”, “хлоп”.
2. Власна назва, народна форма чоловічого імені Григорій (Гриць).
грицько
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— хоч би й що там інакше плескали, надриваючи писки від вух до вух, різні говорії на зразок Юрка Олійника чи Миросі Казан, що з Остапом Чернецьким учащала на проби до Безручкового підвалу- майстерні для бандур, де фанатичний Грицько Саламаха навчав ледачих смаркачів і перестарків-дівуль не лише гри, а й уміння самому виготовити бандуру, — а Мирося, падкуючи перед Юліяном Кописткою, тоді ще не втратила надії, що дорога до Юліянового задротованого серця лежить виключно через бандуру, яку Мирося зі мстивою насолодою потрощила на цурпалки того ж дня, як довідалася, що, попри її жертвенні старання, — скільки здоров’я, витримки й часу коштувала їй та анатемська бандура! — Юліян заручився, а за тиждень, — подумати лише, за тиждень!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
VII Хазяїн Ну, а Грицько що? Грицько – непромах.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 3:
Грицько випив сам осьмушку, дав по осьмушці другим та й повіз собі хліб додому, розігрітий – не так горілкою, як подарунком. Товариство засіло на цілу ніч… XVIII Перший ступінь Мотря зовсім оселилася у “довгоп’ятої бабйіТ Брала людям прясти то кужіль, то вовну та з того тільки й жила.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Частина мови: t.d. () |