1. Розмовне, часто іронічне позначення простого, невитонченого, іноді наївного українського селянина або взагалі людини з народу; синонім слів “мужик”, “хлоп”.
2. Власна назва, народна форма чоловічого імені Григорій (Гриць).
Словник Української Мови
Буква
1. Розмовне, часто іронічне позначення простого, невитонченого, іноді наївного українського селянина або взагалі людини з народу; синонім слів “мужик”, “хлоп”.
2. Власна назва, народна форма чоловічого імені Григорій (Гриць).
Приклад 1:
— хоч би й що там інакше плескали, надриваючи писки від вух до вух, різні говорії на зразок Юрка Олійника чи Миросі Казан, що з Остапом Чернецьким учащала на проби до Безручкового підвалу- майстерні для бандур, де фанатичний Грицько Саламаха навчав ледачих смаркачів і перестарків-дівуль не лише гри, а й уміння самому виготовити бандуру, — а Мирося, падкуючи перед Юліяном Кописткою, тоді ще не втратила надії, що дорога до Юліянового задротованого серця лежить виключно через бандуру, яку Мирося зі мстивою насолодою потрощила на цурпалки того ж дня, як довідалася, що, попри її жертвенні старання, — скільки здоров’я, витримки й часу коштувала їй та анатемська бандура! — Юліян заручився, а за тиждень, — подумати лише, за тиждень!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
VII Хазяїн Ну, а Грицько що? Грицько – непромах.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 3:
Грицько випив сам осьмушку, дав по осьмушці другим та й повіз собі хліб додому, розігрітий – не так горілкою, як подарунком. Товариство засіло на цілу ніч… XVIII Перший ступінь Мотря зовсім оселилася у “довгоп’ятої бабйіТ Брала людям прясти то кужіль, то вовну та з того тільки й жила.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”