Словник Української Мови
Буква
1. Чоловіче ім’я латинського походження (лат. Gregorius, від грец. Γρηγόριος — «неспання, пильність»), що вживається в українській мові; аналог церковнослов’янської форми Григорій.
2. Розмовне, часто іронічне позначення похмілля, важкого самопочуття після надмірного вживання алкоголю (від виразу «у мене григорій» або «григорій настав»).
Приклад 1:
Однак те набуте в дитинстві чуття мови допомогло мені згодом у перекладацькій діяльності, зокрема в перекладах творів Жака Превера, інтонаційну автентичність яких відзначали фахівці, зокрема Григорій Кочур. А далі — війна.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Григорій Порфирович добирає вірші молодих поетів для перекладу, стежить за чеськими новинками, дбає, щоб найцікавіше з чеської поезії знайшло відображення в українських перекладах, координує постійний обмін літературою між Заходом (via Чехословаччина) і Україною, тримає під контролем добір літературного матеріалу для потенційних антологій, дає свою, незалежну від офіціозу, оцінку різним явищам української культури, допомагає збирати ілюстративний та інформативний матеріал для майбутніх публікацій тощо. Дозволю собі навести текст одного з таких листів, який не потребує коментарів.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Григорій Варсава Сковорода. DE LIBERTATE 1 Что то за волность?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”