Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва історичної місцевості у Львові, розташованої на пагорбі, де за переказами у давнину існувало язичницьке капище та відбувалися народні відьмацькі ігрища (звідси назва).
2. Назва села в Україні, зокрема у Львівській та Івано-Франківській областях.
3. (заст.) Місце, де відбуваються ігрища, народні збори, свята; майдан для ігор.
Приклад 1:
Дідона виглядала грище, Еней щоб веселіший був, І щоб вертівся з нею ближче, І лиха щоб свого забув: Собі очиці зав’язала І у панаса грати стала, Енея б тілько уловить; Еней же зараз догадався, Коли Дідони терся, м’явся, Її щоб тілько вдовольнить. Тут всяку всячину іграли, Хто як і в віщо захотів; Тут інші журавля скакали, А хто од дудочки потів, І в хрещика, і в горюдуба, Не раз доходило до чуба, Як загулялися в джгута; В хлюста, в пари, в візка іграли І дамки по столу совали; Чорт мав порожнього кута.
— Самчук Улас, “Марія”