1. (історичне) Військовий чиновник у Гетьманщині, комендант міста або фортеці, який відповідав за оборону, порядок та адміністративне управління.
2. (переносне, заст.) Керівник, начальник, управитель міста чи певної території.
градівник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини, його боялись, але потребували усі.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”
Частина мови: іменник (однина) |