говірка

Приклад 1:
На дру­гий день го­ло­си­ла по се­лу чут­ка, що прош­лої ночі якісь стра­шид­ла, у білих со­роч­ках, у чор­них бо­ро­дах, з но­са­ми, як крюч­ка­ми, з од­ним оком у лобі, як у пе­си­го­ловців, уб­ра­лись до го­ло­ви в ха­ти­ну, де він спав і ку­ди ніко­ли ніко­го не пус­кав, зв’яза­ли го­лові ру­ки й но­ги, нак­ри­ли ко­жу­хом, заб­ра­ли ве­ли­ку си­лу гро­шей – та й бу­ли такі… Заґвалтувало се­ло від краю до краю; пішли су­ди та пе­ре­су­ди та по­говірка… Нас­та­ла ро­бо­та язи­кам – і де­бе­лим чо­ловічим, а над­то гост­рим та дов­гим жіно­чим… – Це, вид­но, гос­подь йо­го ка­рає за без­не­винні сльози! – як со­ки­рою, ру­бає од­на жінка се­ред цілої юр­би сусідок.- Про­сив­ся торік мій чо­ловік, щоб за­пи­са­ли у ви­се­ленці… не за­пи­сав!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”