1. Відчувати глибокий смуток, тугу, тривогу; сумувати, журитися через щось.
2. (заст.) Палити, горіти (у вживанні до вогню, полум’я).
горювати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Прийшлося Жабам горювати. — Немає правдоньки, і де її шукати?
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: дієслово () |