Древослів

Словник Української Мови

горіти

Буква

1. Виділяти вогонь і полум’я внаслідок окиснення, поширювати вогонь; перебувати у вогні.

2. Випромінювати яскраве світло, сильно світитися (про джерела світла).

3. Відчувати сильний жар, палкі почуття (любов, пристрасть, сором тощо); бути охопленим якимось сильним почуттям.

4. Бути охопленим прагненням до чогось, сильно бажати чогось, віддавати всі сили якійсь справі.

5. Зазнавати руйнування або пошкодження від вогню; бути знищеним вогнем.

6. Розпалюватися, починати горіти (у 1-му значенні).

7. Піддаватися сильному впливу сонячних променів, спеці.

8. Викликати відчуття різкого болю, печіння (наприклад, про рану, подразнену шкіру).

9. Бути охопленим війною, боями (про місцевість, територію).

Приклади вживання

Приклад 1:
31 березня 1935 Третя глава Дві глави з літургії кохання Твій усміх має спокій квіту, бо суть тобі дана й відкрита: цвісти й горіти, в пустку світу з красою йти, щоб краще жити. Щоб жити краще, ширше, вище!
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”

Приклад 2:
Такий огонь запалюють, як прийдуть на полонину в початку літа, й потім огнище мусить горіти до кінця сезону, а коли потухне, то це вважається за негарне для скоту й для людей. Я згадав про «живой огонь», про котрий говорить цитата в Тейлора Primitive culture з одного німця, котрий проїздив у VIII в. по Великорусі.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”

Частина мови: дієслово () |

Більше записів