Словник Української Мови
Буква
1. Огороджувати ділянку землі, будівлю тощо, споруджуючи паркан, тин, огорожу.
2. Перен., розм. Робити щось безглузде, недоладне або надто складне; говорити нісенітниці, пліткувати.
3. Діал. Готувати, приправляючи різними овочами (про страви, зокрема борщ).
Приклад 1:
Таж обору городити! (Іде за хату, згодом чутно цюкання сокирою.)
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Таж я не маю у себе в хатi дiвки на виданню… Йому квiтки та спiви в головi! знизує нетерпляче плечима i подається йти. Куди ти? Таж обору городити! (Iде за хату, згодом чутно цюкання сокирою). виходить з лiсу пишно заквiтчана, з розпущеними косами. Чого тобi? Де, дядино, ? Чого ти все за ним? Не випадає за парубком так дiвцi уганяти. Менi нiхто такого не казав. Ну, то хоч раз послухай – не завадить. (Прикро дивиться на Мавку). Чого ти все розпатлана така? Нема, щоб зачесатись чепурненько – усе як вiдьма ходить.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
А там воно вже якось саме станеться… — Пущай же подумаю, може, й вийду… I справдi, другого дня вийшов городити тин iз Зiньком, Денис глянув на його спiдлоба, батько здивувавсь, але нiхто нiчого не сказав. Тiльки Зiнько дуже зрадiв, клопотався з Романом, гомонiв i все зводив, щоб i з батьком та з Денисом у них розмова була.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”