городовик

1. Рослина родини айстрових з великими жовтими квітами, що вирощується як декоративна або дикоросла; інша назва — рудбекія.

2. Застаріла назва міського жителя, горожанина, мешканця міста (протилежність — селянин).

3. У царській Росії — неофіційна назва поліцейського, службовця міської поліції (городова поліція).

Приклади вживання

Приклад 1:
На розі вулиці стояв кремезний городовик з бляшкою-нумерком на теплій круглій шапці, з величезними чорними вусами й запитливо поглядав на них. Стефан Бойко, одразу оцінивши становище, не перечучи, пішов за філером.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |