городниця

1. Власна назва селища міського типу в Житомирській області України, адміністративний центр Городницької селищної громади.

2. Власна назва села в Ківерцівському районі Волинської області України.

3. (заст.) Жінка, яка професійно займається городництвом — городницькою справою, тобто розведенням, вирощуванням городніх (городових, городяних) культур (овочів).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |