городництво

1. Історична назва місцевості в Києві, що розташовувалася на північ від Подолу, де за княжих часів існувало поселення городників — ремісників, які будували та обслуговували міські укріплення («городи»).

2. Загальна назва поселення городників (місце їх проживання та діяльності) в давньоруських містах.

Приклади вживання

Приклад 1:
Розвивалися рільництво (просо, рис, коноплі), садівництво (слива, каштан, тутове дерево), городництво (гарбуз) та скотарство (коні, собаки, корови). Важливу роль відігравали також мисливство, рибальство та морське збиральництво, поліпшилася якість ремісничих виробів.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: іменник (однина) |