городник

[ɦorodnɪk] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.

  2. (заст.) Те саме, що городничий — посадова особа, що керувала міським господарством, поліцією та в’язницею в Російській імперії до середини XIX століття.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. городники, р. городника, д. городникові, з. городника, о. городником, м. городникові, к. городнику

Більше записів