Словник Української Мови
Буква
1. У Російській імперії до 1862 року: начальник поліції у повітовому місті, який підпорядковувався губернатору.
2. У Московській державі XVI–XVII століть: посадова особа, що керувала містом, фортецею або прикордонним пунктом, відповідала за стан укріплень, зброї та запасів.
3. Застаріле: садівник, городник; той, хто доглядає за городом (городиною).
Приклад 1:
До найкращих його креацій належать: Городничий у “Ревізорі” (тут його ніхто не міг заступити, дублював зі Садовським), Актор в “На дні” Ґорького, де Амвросій так переймався грою, що плакав правдивими сльозами, ÀÌÂÐÎÑ²É ÍÈÆÀÍʲÂÑÜÊÈÉ456 / Ðîçä³ë 2.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”