городьба БукваГ 1. Огорожа, переважно з дерева, що відокремлює ділянку землі, садибу тощо; паркан, тин. 2. Дія за значенням дієслова «городити»; спорудження огорожі, паркану. Приклади вживання Відсутні Частина мови: іменник () | ←городчиксвійський→