городчик

[ɦorodt͡ʃɪk] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. Зменшувально-пестлива форма від слова “город”, що означає невеликий, компактний город або ділянку для вирощування овочів, часто при садибі.

  2. Власна назва (топонім) населених пунктів, зокрема села в Україні (наприклад, у Львівській чи Тернопільській областях).

  3. В архітектурі та історії — фортифікаційна споруда, невелика фортеця або укріплений табір, що часто використовувалося в XVI–XVII століттях (наприклад, “Запорозькі городчики”).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. городчик, р. городчика, д. городчикові, з. городчик, о. городчиком, м. городчикові, к. городчику

Більше записів