Древослів

Словник Української Мови

горенний

[ɦorɛnnɪj] Прикметник

Буква:Г

Значення

  1. Стосовний до гори, пов’язаний з нею; гірський.

  2. Стосовний до Горенського монастиря, заснованого у 1635 році в Києві на горі, що згодом отримала назву Горенської.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. горенний, р. горенного, д. горенному, з. горенного, о. горенним, м. гореннім

Більше записів