пластикація

Значення

1. Технологічний процес обробки деревини, при якому вона насичується розплавленими полімерами (наприклад, полістиролом) під тиском і високою температурою, що надає матеріалу високої міцності, твердості та стійкості до вологи.

2. У медицині — хірургічна операція з відновлення, відтворення або корекції форми органів або частин тіла, що часто включає пересадку власних тканин пацієнта (аутотрансплантацію).

3. У мистецтві та реставрації — процес надання пластичної форми, об’ємності скульптурному твору або його фрагменту, а також техніка відновлення втрачених частин витворів з пластичних матеріалів.

4. У біології та анатомії — метод консервації біологічних тканин (наприклад, анатомічних препаратів), при якому рідина в клітинах замінюється спеціальним пластиком, що дозволяє довго зберігати їх у природньому вигляді.

Правопис та відмінювання