Словник Української Мови
Буква
1. (у словосполученні «гори́») Те саме, що гори́ще — верхня частина будівлі між дахом і стелею, піддашшя, часто використовуване для зберігання речей.
2. (у словосполученні «го́рі») Народна назва верхнього повітряного ярусу в печі, простору над склепінням (під небом), де сушать дрова, одяг тощо.
3. (у словосполученні «го́рі») Застаріла назва верхнього ярусу в бджолиному вулику.
Приклад 1:
Якось із моїми львівськими родичами ми відвідали єпископа Бориса в його резиденції при Троїцькому монастирі, і він організував для нас дуже цікаву екскурсію до нових, напівзруйнованих печер, проритих у Болдиній горі, де вже за новітніх часів ховалися від репресій ченці (тепер через обвали вхід туди перекрито). Я дуже любила Болдину гору і краєвиди, що відкривалися з могили Коцюбинського — гайок Святе й заливні луки, де ріс аїр і мелодійно кумкали у невеликих болітцях жаби.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
1 Observatori um (Cio н).— На «священній горі» Сіон* за Біблією, було збудовано величний храм Давида. З цим храмом* так само як і з Александрійським маяком на о. Фарос, баштою біблійного пророка Аввакума тощо, Сковорода символічно пов’язував уявлення про пильність духу, про прагнення до самопізнання і самовдосконалення.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
І ось сумнів у душу мені Тисне жало студене… О всесильний, озвися, чи ти Задоволений з мене?» Так ідучи молився Мойсей У сердечному горі,— Та мовчала пустиня німа, Тихо моргали зорі. XIII Аж почувся притишений сміх Край саміського боку, Наче хтось біля нього ішов, Хоч не чуть було кроку.
— Франко Іван, “Мойсей”