1. Який має горб або горби, опуклий, випуклий.
2. Уживається як складова частина зоологічних назв для позначення характерної опуклості (наприклад, горбастий кит, горбастий олень).
Словник Української Мови
Буква
1. Який має горб або горби, опуклий, випуклий.
2. Уживається як складова частина зоологічних назв для позначення характерної опуклості (наприклад, горбастий кит, горбастий олень).
Приклад 1:
В лівому кутку просто на долівці смугастий, заплямлений, в двох місцях продертий (крізь діри сиплеться солом’яна труха), горбастий від збитих у ньому ковжу-хів сінник. З того ж лівого боку при дверях — маленька вішалка на стіні з поличкою.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”