гопник

1. Представник кримінальної субкультури, здебільшого молодіжного середовища, що характеризується агресивною поведінкою, специфічним жаргоном, певним одягом (часто спортивний костюм) і зазвичай пов’язаний з вуличною злочинністю, вимаганням та хуліганством.

2. У вузькому історичному контексті — ув’язнений або мешканець державних закладів (господарств) для неповнолітніх правонарушників у Росії та СРСР (скорочення від абревіатури “ГОП” — Державне обличчя притулку або подібних інтерпретацій).

3. Переносно — про невиховану, грубу та примітивну в манерах і світогляді людину.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |