1. Який має гонор, гордовитий, пихатий, зарозумілий.
2. Який виражає гонор, свідчить про гордість, зарозумілість.
гоноровий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Я зміг би ним бути, бо єстем уродзоний, гоноровий шляхтич, а вацпану — зась!
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: прикметник () |