1. Який має гонор, гордовитий, зарозумілий; що виявляє гонор.
2. Який викликає почуття власної гідності, самоповаги; гідний, шановний.
гоноровитий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але він ревнивий… гоноровитий… не переміг би безчестя… Юзя. Пан гетьман без пам’яті коха мою пані… Один погляд — і його серце розтане як віск… Єлена.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: прикметник () |