1. Розмовляти, говорити голосно, шумно, багато, часто одночасно з іншими; створювати гомін.
2. Про звуки природи: видавати тривалий, однорідний шум (про вітер, ліс, море тощо).
гомоніти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але цар переказав: коли Юрій приїде в Москву, тоді про це й будемо гомоніти. До Москви Юрій їхати не хотів, адже знав, що потрапить там у павучі тенета.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: дієслово () |