гомін

Приклад 1:
Пе­ре­ри­ває йо­го пе­ре­пе­ля­чий крик, зірвав­шись уго­ру; заг­лу­шає до­куч­не сюр­чан­ня трав’яних ко­ників, що як не розірвуться,- і все те зли­вається до­ку­пи у який­сь чуд­ний гомін, ври­вається в ду­шу, роз­бур­кує в ній добрість, щирість, лю­бов до всього… Гар­но тобі, лю­бо, ве­се­ло! На серці сти­ха­ють не­го­ди; на дум­ку не лізуть кло­по­ти: доб­ра надія об­гор­тає те­бе доб­ри­ми дум­ка­ми, ба­жан­ня­ми… Хо­четься са­мо­му жи­ти й лю­би­ти; ба­жаєш кож­но­му щас­тя.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
А в Романовського Куті ши­рокі ду­би од ог­нищ світяться; че­рез по­ле чу­ти глу­хий гомін; ячать зда­ле­ку людськії го­ло­си, на­че та хви­ля на морі пе­ред ли­хою бу­рею. XIV Роз­ка­же­мо ж те­пер, що діялось у до­му в Гвин­тов­ки, як отак працьовав наш па­во­лоцький Шрам.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
Dim-domu, kin-konu, bib-bobu… деклінував він чудні лункі слова, що нагадували йому гомін барселонських дзвіниць. І він брався складати речення.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”