головщик

1. У православній церкві — регент церковного хору, який керує співом під час богослужіння, зазвичай стоячи навпроти інших співаків.

2. Заст. Керівник, старшина, отаман у деяких громадських організаціях або об’єднаннях (наприклад, у козацтві, цехах, братствах).

3. Заст. Головний обвинувач, ініціатор та керівник судового процесу (особливо в давніх судах).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |