Словник Української Мови
Буква
1. Найважливіший, основний, провідний, що має першорядне значення серед інших однорідних явищ, предметів, осіб.
2. Такий, що є центром, осередком чогось, звідки здійснюється керівництво або управління.
3. (У складних термінах) Найбільший, найважливіший за розміром, значенням або функціями (наприклад, головна балка, головна передача).
Приклад 1:
Як головний бар’єр польські підприємства визначили митний (41% фірм), який в поєднанні з правним бар’єром становить для 73% закладів найбільш істотну перепону в розвитку їхньої міжнародної співпраці та логістики (рис.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
Європі Нової доби фрігійці залишили у спадок недоладний головний убір — «фрігійський ковпак» (самі вони, мабуть, запозичили його в кіммерійців чи трерів), котрий, з легкої руки французьких якобінців, став наприкінці XVIII ст. символом… свободи!
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
Тому ( )∑ ∑ = = = n i n i iii 1 1 Fmdt d υ і FFdt Pd n i i 1 == ∑ = , де P – імпульс системи, а F – головний вектор зовнішніх сил. Отже, похідна за часом від імпульсу механічної системи дорівнює головн ому Фізичні основи механіки 15 вектору зовнішніх сил, що діють на си с- тему.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”