Значення
-
Історична назва територіально-адміністративної одиниці в Галицькій землі Русі та Галицько-Волинському князівстві у XII–XIV століттях, яка об’єднувала кілька повітів (волостей) і очолювалася головним князівським намісником — головним (головником).
-
У середньовіччі — посада, уряд або повноваження головника (старшого намісника, судді) у певному регіоні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. головництво, р. головництва, д. головництву, з. головництво, о. головництвом, м. головництві, к. головництво