Значення
-
Застаріла назва керівника, начальника або особи, яка стоїть на чолі чогось.
-
У давньому українському праві — вбивця, особа, яка вчинила головний (смертельний) злочин; відповідач у кримінальній справі про вбивство.
-
Рідкісне позначення майстра, який виготовляє головні убори (капелюхи, шапки).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. головник, р. головника, д. головникові, з. головника, о. головником, м. головникові, к. головнику