головчастий
[ɦoloʋt͡ʃɑstɪj] Прикметник
Буква:Г
Значення
-
(у ботаніці) Має головку — щільне суцвіття, у якого квітки сидять на коротких квітконіжках на розширеній верхівці квітконоса, наприклад: головчаста конюшина, головчастий люпин.
-
(у зоології, анатомії) Має форму, що нагадує головку або округле потовщення на кінці, наприклад: головчасті сосочки язика.
-
(у техніці, архітектурі) Має завершення у вигляді головки, округлого навершя, наприклад: головчаста заклепка, головчаста колона.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. головчастий, р. головчастого, д. головчастому, з. головчастого, о. головчастим, м. головчастім