головчастий

1. (у ботаніці) Має головку — щільне суцвіття, у якого квітки сидять на коротких квітконіжках на розширеній верхівці квітконоса, наприклад: головчаста конюшина, головчастий люпин.

2. (у зоології, анатомії) Має форму, що нагадує головку або округле потовщення на кінці, наприклад: головчасті сосочки язика.

3. (у техніці, архітектурі) Має завершення у вигляді головки, округлого навершя, наприклад: головчаста заклепка, головчаста колона.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |