1. Який має голосну, дзвінку, переливчасту тональність; багатий на голосні звуки.
2. У музиці: багатоголосий, що складається з кількох самостійних мелодійних ліній (голосів).
голосистий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А на зборі Ізрайля синів, Честь віддавши Ваалу, Голосистий Датан перепер Ось якую ухвалу: «Хто пророка із себе вдає, І говорить без зв’язку, І обіцює темній юрбі Божий гнів або ласку,— Хто до бунту посміє народ Накликати, до зміни І манити за гори, настріть Кінцевої руїни,— Той на пострах безумцям усім Між отсим поколінням Най опльований буде всіма І побитий камінням». III Вечоріло.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: прикметник () |