1. Звук, що утворюється коливальними рухами голосових зв’язок у гортані під час видиху повітря, який служить для мовлення та співу; сукупність характеристик цього звуку (висота, тембр, сила).
2. Право, можливість або акт висловлення своєї думки, бажання, волі, особливо при голосуванні або виборах.
3. Мелодія, партія в музичному творі, призначена для виконання одним співаком або інструментом; самостійна лінія в поліфонічній музиці.
4. Звук, що виникає від коливань повітря, викликаних будь-яким джерелом (наприклад, звук музичного інструменту, шум прибою).
5. (перен.) Внутрішній порив, переконання або почуття, що спонукає до певної думки чи вчинку; також громадська думка, публічне засудження чи схвалення.
6. (грам.) Грамматична категорія дієслова, що виражає відношення дії до суб’єкта та об’єкта (дійсний, пасивний/страждальний, середній/зворотний).