голос

Значення

1. Звук, що утворюється коливальними рухами голосових зв’язок у гортані під час видиху повітря, який служить для мовлення та співу; сукупність характеристик цього звуку (висота, тембр, сила).

2. Право, можливість або акт висловлення своєї думки, бажання, волі, особливо при голосуванні або виборах.

3. Мелодія, партія в музичному творі, призначена для виконання одним співаком або інструментом; самостійна лінія в поліфонічній музиці.

4. Звук, що виникає від коливань повітря, викликаних будь-яким джерелом (наприклад, звук музичного інструменту, шум прибою).

5. (перен.) Внутрішній порив, переконання або почуття, що спонукає до певної думки чи вчинку; також громадська думка, публічне засудження чи схвалення.

6. (грам.) Грамматична категорія дієслова, що виражає відношення дії до суб’єкта та об’єкта (дійсний, пасивний/страждальний, середній/зворотний).

Правопис та відмінювання

Приклади з художньої літератури

• І загула б та книга голосами,
  і всі б щось говорили не те саме.
  І чорні бурі пристрастей людських
  — Ліна Костенко