голос

1. Звук, що утворюється коливальними рухами голосових зв’язок у гортані під час видиху повітря, який служить для мовлення та співу; сукупність характеристик цього звуку (висота, тембр, сила).

2. Право, можливість або акт висловлення своєї думки, бажання, волі, особливо при голосуванні або виборах.

3. Мелодія, партія в музичному творі, призначена для виконання одним співаком або інструментом; самостійна лінія в поліфонічній музиці.

4. Звук, що виникає від коливань повітря, викликаних будь-яким джерелом (наприклад, звук музичного інструменту, шум прибою).

5. (перен.) Внутрішній порив, переконання або почуття, що спонукає до певної думки чи вчинку; також громадська думка, публічне засудження чи схвалення.

6. (грам.) Грамматична категорія дієслова, що виражає відношення дії до суб’єкта та об’єкта (дійсний, пасивний/страждальний, середній/зворотний).

Приклади вживання

Приклад 1:
Голос глухий, але дужий.) Хто тут бентежить наші тихі води?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
[Голос із публіки: «Неправда!»]. Як бачимо, вже в давнину люди, особливо ж прина- лежні до розвинутих на той час культур, чудово розуміли, що секс може відбуватися і без владарювання похітли­ вого пана Ph, що секс аж ніяк не є справою тільки двох суб’єкт-об’єктів, а щонай­ менше — справою всього суспільства.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
і голос, і голос, я впізнавав його теж, ÌY голос, крізь вітер і хугу, ледь чутний, далекий, потойбічний, Вона щось казала, щось повторювала, здається, моє ім’я, але яке з моїх імен, я маю їх аж сорок. Я знепритомнів би, якби не вибух, великий вибух фіналу, від якого театр мусило б рознести на сотню тисяч маленьких театриків, цей вибух злився з фінальним акордом усіх тридцяти трьох оркестрів, я знепритомнів би, якби не впала завіса… Я більше не вийшов на сцену, хоч була овація.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |