1. Те, що гнітить, пригнічує психічно; важке, пригнічувальне, тривожне.
2. Те, що тисне, обтяжує фізично; давить, придавлює.
Словник Української Мови
Буква
1. Те, що гнітить, пригнічує психічно; важке, пригнічувальне, тривожне.
2. Те, що тисне, обтяжує фізично; давить, придавлює.
Приклад 1:
До речі, приблизно під ту пору з аналогічним каяттям на телебаченні виступав Звіад Гамсахурдія, і мої «вихователі» з КГБ увесь час наводили мені ці факти як зразки поведінки, а тоді як я «ганьблю велике ім’я»… Діяло все це гнітюче. Якось КГБ улаштував нам із З. Франко очну ставку.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”