1. Фізіологічний стан, повна або значна втрата слуху, нездатність сприймати звуки.
2. Переносне значення: байдужість, нечутливість до чого-небудь (наприклад, до благань, прохань, мистецтва).
3. У лінгвістиці: фонетична ознака приголосного звука, що утворюється без участі голосу; відсутність дзвінкості (наприклад, глухість звуків [п], [т], [к]).