1. Фізіологічна неспроможність сприймати звуки або їхнє значне ослаблення через ушкодження слухового аналізатора.
2. Переносно: байдужість, нечутливість до чого-небудь (наприклад, до благань, страждань, мистецтва).
3. У лінгвістиці: фонетична ознака приголосних звуків, що утворюються без участю голосу, лише за допомогою шуму (наприклад, звуки [п], [т], [к]).