Значення
-
Фізіологічна неспроможність сприймати звуки або їхнє значне ослаблення через ушкодження слухового аналізатора.
-
Переносно: байдужість, нечутливість до чого-небудь (наприклад, до благань, страждань, мистецтва).
-
У лінгвістиці: фонетична ознака приголосних звуків, що утворюються без участю голосу, лише за допомогою шуму (наприклад, звуки [п], [т], [к]).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. глухість, р. глухості, д. глухості, з. глухість, о. глухістю, м. глухості, к. глухосте