Значення
-
Медичний стан, при якому людина має одночасне порушення слуху (глухота) та мови (німота), що зазвичай є наслідком вродженої або набутої в ранньому дитинстві глухоти.
-
Розмовне позначення людей, які мають цей стан (застосовується переважно в медичній та педагогічній термінології).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. глухонімота, р. глухонімоти, д. глухонімоті, з. глухонімоту, о. глухонімотою, м. глухонімоті, к. глухонімото