Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області.
3. (у діалектах, переважно західних) Глибина, глибочінь; глибоке місце у воді (річці, озері).
4. (у діалектах) Глиниста, в’язка, болотиста земля; глей.
Приклад 1:
Частими гостями в нас бували Павло Тичина (докладніше про нього я написала у своїх спогадах «З любов’ю і болем»), Леонід Смілянський з родиною, Давид Гофштейн, невеличкий, усміхнений і надзвичайно симпатичний, археолог Славін, наш сусід Юхим Лойцкер, працівник кабінету єврейської культури, який колись існував в Інституті літератури, історик Гліб Лазаревський (з відомої родини Лазаревських), — ми були одними з перших слухачів його надзвичайно цікавих спогадів, опублікованих тоді ж таки в журналі «Українська література», що видавався в Уфі. Часто заходив Максим Рильський — його секретар мешкав поряд з нами.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Володимира пе- релічує їх так: Вишеслав, Ізяслав, Святополк, Ярослав, Всеволод, Святослав, Мстислав, Борис, Гліб, Станіслав, Позвизд, Судислав: Stryjkowskij M. Kronika Pol- ska, Litewska, Żmódzka i wszystkiej Rusi… – С. 132.a 338 b Рядок Патерик Йосифа Тризни Тверсь кий збірник Іпатіївсь кий літопис Густинсь кий літопис Житіє з Патерика Йосифа Тризни Печерське житіє св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 3:
Гліб був, як наголошує св. Нестор, ще зовсім малим, то він міг народитися вже у XI ст.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”