Словник Української Мови
Буква
1. Велика, надзвичайна глибина; безодня, прірва (у прямому та переносному значенні).
2. (перен.) Віддалена, важкодоступна місцевість, глушина, нетрі.
3. (перен.) Сутність, основа, найважливіша частина якогось явища, процесу або стану (наприклад, душевна глибочінь).
Приклад 1:
Не лякає тебе полум’я блискавки, Не страшить глибочінь моря бурхливого, Бо ж оселя твоя в тихому падолі, Човен твій на мілкім брідку. В твій куток не зорить острах і хитрощі І пекельних богинь погляди заздрісні Не спроможні пойнять дім твій — і Тартаром В тиху пристань повіяти.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”