гіпнос

1. У давньогрецькій міфології — бог сну, син Нічної пітьми (Нікси) та брат-близнюк Танатоса (смерті), який зображувався як юнак з крилами на скронях або плечах.

2. У психології та медицині — штучно викликаний, подібний до сну, стан глибокого розслаблення нервової системи та організму в цілому, що характеризується підвищеною сприйнятливістю до внутрішніх переживань і зниженою чутливістю до зовнішніх подразників; гіпнотичний стан, транc.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |