1. (у міфології) Бог сну в давньогрецькій міфології, син Нічної темряви (Нікс) та брат Танатоса (смерті); зображувався у вигляді крилатого юнака або старця з маковою головкою та ріжком, з якого він сипав сон.
2. (у біології) Стан глибокого сну або сплячки у тварин, що характеризується різким уповільненням життєвих функцій (обміну речовин, дихання, серцебиття) та зниженням температури тіла; виникає як пристосування до несприятливих умов (наприклад, зими, посухи).
3. (у психології, медицині) Штучно викликаний, подібний до сну стан людини, що характеризується підвищеною схильністю до сугестії (внутрішнього прийняття наказів, установок); використовується з лікувальною або дослідницькою метою.