Значення
-
(у міфології) Бог сну в давньогрецькій міфології, син Нічної темряви (Нікс) та брат Танатоса (смерті); зображувався у вигляді крилатого юнака або старця з маковою головкою та ріжком, з якого він сипав сон.
-
(у біології) Стан глибокого сну або сплячки у тварин, що характеризується різким уповільненням життєвих функцій (обміну речовин, дихання, серцебиття) та зниженням температури тіла; виникає як пристосування до несприятливих умов (наприклад, зими, посухи).
-
(у психології, медицині) Штучно викликаний, подібний до сну стан людини, що характеризується підвищеною схильністю до сугестії (внутрішнього прийняття наказів, установок); використовується з лікувальною або дослідницькою метою.
Правопис та відмінювання
н. гіпн, р. гіпн, д. гіпн, з. гіпн, о. гіпн, м. гіпн, к. гіпн