1. (філософія) Позначення для онтологічної категорії, що характеризує надреальність, абсолютну реальність або першопричину, яка стоїть за межами звичайного дійсного (дійсного) світу; найвища форма буття, що перевищує об’єктивну реальність.
2. (релігія, містика) Відносний до сфери надприродного, божественного або абсолютного, що існує поза матеріальним світом та людським досвідом.