1. Філософська дисципліна, що займається теорією та методологією інтерпретації, розуміння та тлумачення текстів, зокрема давніх, сакральних або складних для сприйняття через історичну чи культурну дистанцію.
2. Напрям у філософії XX століття, що розглядає розуміння не лише як метод гуманітарних наук, але як фундаментальну характеристику людського буття та основу знання.
3. У ширшому значенні — мистецтво та практика тлумачення будь-яких знакових систем (текстів, творів мистецтва, соціальних явищ) з метою розкриття їхнього сенсу.