1. У музичній теорії та історії — шість послідовних звуків діатонічного звукоряду, розташованих у порядку зростання або спадання; традиційна система навчання співу, що використовувалася в Європі з XI століття, заснована на шестиступеневому ладі (ut, re, mi, fa, sol, la).
2. У сучасній музикознавчій термінології — будь-яка послідовність з шести різних за висотою звуків (інтервальна структура), що розглядається як самостійний комплекс або частина більшого звукоряду.