Значення
- (Психологія) –
Почуття повної упевненості у власних силах, можливостях, правильності своїх думок, вчинків або у достовірності чогось; стан внутрішньої певності, який виключає сумніви.
- (Психологія) –
Тверда переконаність у істинності, достовірності чогось, у наявності якихось якостей у когось, чогось; переконання.
- (Лінгвістика) –
(у множині) Твердження, заява, яка не викликає сумнівів у тому, хто її висловлює; гарантія, запевнення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. впевнення, р. впевнення, д. впевненню, з. впевнення, о. впевненням, м. впевненні, к. впевнення