Значення
- (Психологія) –
Почуття власної правди, сили, правильності своїх дій або переконань; стан людини, яка не вагається, не сумнівається.
- (Психологія) –
Тверда переконаність у існуванні, настанні або істинності чогось; упевненість.
- (Психологія) –
Рішучість, виразність у поведінці, манірах, мові тощо, що випливає з внутрішньої упевненості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. впевненість, р. впевненості, д. впевненості, з. впевненість, о. впевненістю, м. впевненості, к. впевненосте