гас

Приклад 1:
Мот­ря й Ориш­ка сиділи на по­лу; пе­ред ни­ми на стільчи­ку не­яс­но бли­мав ка­га­нець – от-от зби­рав­ся по­гас­ну­ти. Во­ни пря­ли мовч­ки; кож­на про се­бе ду­ма­ла якусь тяж­ку дум­ку.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
А ти, гас­пидська Ле­вур­да! от що ка­са­тельно те­бе за­кон по­ве­лi­ва: оно­го нек­лю­чи­мо­го Та­ли­мо­на Ле­вур­ду, на­важ­де­нi­ем своїм при­вед­ше­го со­жи­тiє своє, си­рiч жiн­ку, до дру­же­лю­бiя, з са­та­ною, – дух свят при вас, па­не Ула­со­вич!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Вже не тiльки Ри­го­ро­вич Пiст­ряк, та й сам сот­ник Забрьоха по­чав сер­ди­тись, що не­ма кiн­ця дi­лу; б’ють-б’ють бi­совську ба­бу, скiльки хлоп­цiв пе­ре­мi­ни­ло­ся, скiльки рi­зок пе­реб­ра­ли: i вер­бо­вих, i бе­ре­зо­вих, i тер­но­вих; а їй не поз­на­чи­лось нi­чо­го, не­на­че тiльки що ляг­ла i нi трi­шеч­ки i не би­та, а во­на со­бi знай тов­че чо­ло­вi­ка Саж­ку… Отже ж то як сеє дiється, i гас­пидську, ка­то­ли­ко­ву Яв­до­ху б’ють, про­лiз скрiзь на­род, що так i обс­ту­пи­ли Яв­до­ху, та й не на­ди­ву­ються, Дем­ко Шван­дю­ра, стар чо­ло­вiк i не­пев­ний. По­ди­вивсь-по­ди­вивсь, по­мо­тав го­ло­вою та й ка­же: – А що се вам за iг­раш­ки да­ли­ся!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”