Словник Української Мови
Буква
1. Систематизоване навчання, тренування для набуття чи вдосконалення певних навичок, знань і вмінь, особливо у професійній, військовій, спортивній сфері.
2. Сукупність набутих у результаті такого навчання практичних умінь, кваліфікації, майстерності.
3. (заст.) Виховання, освіта, навчання в широкому сенсі.
Приклад 1:
Технічна оснащеність єгипетського війська була незрівняно убогішою, аніж ассирійського, так що єгипетським воїнам доводилося більше покладатися на свій вишкіл та ручну зброю (булави, списи, луки, бойові сокири із сегментоподібним чи напівкруглим лезом, пращі, що ними були озброєні переважно найманці-лівійці та семіти, шкіряні щити, а з часів гіксоської навали — азіатські бронзові мечі із серповидним клинком, запозичені в сирійців пластинчасті панцирі та запряжені кіньми бойові колісниці). Отож не випадково єгиптяни неохоче штурмували ворожі укріплення, надаючи перевагу битві на відкритій місцевості.
— Невідомий автор