1. (у фразеологізмі) У виразі “від гарна” — здавна, з давніх-давен, із незапам’ятних часів.
гарна
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Чи гарна ж я тобі? Хіба я знаю?..
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Та вже ж і Данте каже, що то одна з найгірших мук — ricordare la felicita nella miseria[65]… їм скука, мені — жаль, гарна перспектива! Це навіть негігієнічно і для них, і для мене було б!» — іронічно усміхнувсь Лаговський сам до себе.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
IX Надійшла зима, та гарна, ще не люта. Надворі, за легесеньким морозом, дихалося любо й вільно.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |