Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова «вистоювати»; перебування у стоячому положенні протягом певного часу, часто з відтінком наполегливості, терпіння або очікування.
2. (переносне) Наполегливе відстоювання, захист своїх поглядів, прав, позицій або інтересів; боротьба за щось, що вимагає стійкості та зусиль.
3. (спеціальне, технічне) Витримування чогось (наприклад, матеріалу, суміші, продукту) протягом заданого часу в певних умовах для досягнення необхідних властивостей; відстоювання.
Приклад 1:
Кахлі та вафлі, меблі й кеглі, помаранчі й мандаринки, ковбаса, лінолеум, шпроти, авто — усе це вимагало виснажливих інтелектуальних комбінацій, грошово-товарних ритуалів та багатогодинного вистоювання в чергах. Неабияким успіхом вважалася купівля туалетного паперу, що вже й казати про шпалери, тим паче — фото… По-буддійському мудрі вожді партії перетворили на зразково-показову чергу навіть оглядини найґламурнішого мерця СРСР — Ульянова-Леніна — в цьому було стільки символічної потуги, що ремствувати з приводу нестачі піпіфаксу просто не випадало.
— Невідомий автор